Від Скандинавії до решти світу.
Незабаром після появи на світ у Німеччині – ця порода потрапила до скандинавських країн а звідти була завезена в інші регіони Європи. По сей день мініатюрний пінчер залишається улюбленим собакою в Данії, Голландії, Італії. Потім він потрапив на Британські острови де всі були в захваті від його життєрадісності, розуму та невибагливості у уході.
З 1905 року до початку Першої світової війни популярність мініатюрного пінчера не залишилася все більше людей узнавало про його неймовірно привабливих породних рис.
Під час війни розведенням мініатюрних пінчерів та покращенням породних рис ніхто не займався.
Інтерес до породи виник приблизно в 1915 році.
Наприклад, в цей час німецькі емігранти привезли перших мініатюрних пінчерів до США. Перший собака прибув до Америки імовірному 1919 офіційно перший представник породи був зареєстрований американським клубом собаківництва в 1925 році.
Першого собаку було виставлено у класі різних порід, хоча на початковому етапі мініатюрних пінчерів було небагато. На той момент собака був зареєстрований як той пінчер.
У 1929 році був створений клуб мініатюрних пінчерів Америки, який поставив перед собою ціль отримати офіційне визнання породи в групі кімнатних декоративних собак.
Спочатку міні-піна визначили в групу терьерів і виставляли разом з ними. У 1930 році клуб досяг своєї мети породу включили в групу кімнатно декоративних собак і зареєстрували під назвою пінчер (мініатюрний), яка збереглася аж до 1972 року, коли породу перейменували на мініатюрного пінчера. Так це порода називається і донині (в Україні та Європі Відповідно до стандарту fci мініатюрний пінчер відноситься до другої групи – це група службових собак).
У двадцятому столітті популярність цієї породи зросла. У 1998 році США опинився на шістнадцятому місці за популярністю середня собак інших порід за версією АКС. Таким чином, всього за 20 років міні-пін піднявся на цілих 37 позицій. У нове тисячоліття роду увійшла до двадцятки найкращих за версією АКС (на той момент було зареєстровано понад 20.000 собак).
Клуб мініатюрних пінчірів Америки (МРСА) переглянув провідні характеристики та на підставі стандарту 1929 року виробив міні діючий Стандарт, остання переробка якого відбулася у 1980 році. До речі сказати деякі з перших версій пробних характеристик, засновані ще на ранніх німецьких стандартах, нагадує про зовнішню схожість міні-піна з доберманом! Однак починаючи з 1950 року у стандартах породи немає жодного слова про добермана.
Крім стандертизації породи МРСА подбав про те, щоб зберегти у кінологів-аматорів інтерес до цього собаки. Починаючи з першої появи мініатюрного пінчера в США і досі МРСА залишається основним заводчиком цих собак.
До його функцій входить регуляція розведення собак, проведення медичних досліджень та організація підготовчих курсів, а також допомога майбутнім власникам у виборі породи.
Клуб також Організуйте різні виставки та заходи щодо мініатюрного пінчера включаємо щорічний грандіозний вітер на честь міні-пінів та їх шанувальників. Крім цього, клуб видає інформаційний бюлетень Pinsher Patter.
Цікаво відзначити, що існує дуже мало підтверджень існування мініатюрного пінчера минулі століття. Але це легко зрозуміло міні-пін був собакою для фермерів, а не для аристократії.
Кісті художника зазвичай удостоївалися мисливські або великі сторожові пси. А також крихітні мініатюрні собачки виведені виключно для супроводу пані. Однак і мініатюрного пінчера не раз зображували олійними фарбами аквареллю на барельєфах і гравюрах зафіксували на гобеленах та килимах.
Перевів і оформив.
Володимир Гурін.