smelost-i-trusostzlobnost-i-druzhelyubie
блок

Сміливість і боягузтво, злість і дружелюбність.

Спочатку трохи теорії.


Сміливість – це основна риса поведінки, завдяки якій жива істота без зовнішнього примусу протистоїть реальній чи передбачуваній небезпеці. Навіть фізичні болі не повинні утримувати справді сміливу істоту від цього виду поведінки.


За рахунок симбіозу «людина-собака» наш собака став ставитись до небезпек інакше, ніж коли вона була дикою твариною.

Природна «боягузтво» дикої тварини в ній втрачена.

Собака навчився не тільки стійко витримувати явища, від яких її дикі родичі в страху тікають, а й по-іншому ставляться до людей.


Кожна жива істота привносить у своє життя успадковані здібності. На ці можливості творчо діє довкілля. Майбутня доля, таким чином, не встановлюється остаточно при народженні.

За рахунок впливу середовища вона може змінюватися і в гіршу і на краще, і, навпаки.

Новонароджений ні в якому разі не є чистим листом, на якому життя вперше залишає свій слід.

Вплив довкілля можливе лише межах певних природних кордонів, але й неможливо його зовсім виключити.

Собака з вродженою сміливістю може за рахунок неправильного поводження, що триває, може так багато втратити, що від природи набагато менш сміливий собака — чия самосвідомість тривало зміцнюється — буде в зовнішньому прояві такою ж або навіть її перевершувати.


Сміливість – це щось дане від природи, але яка може придушуватись за рахунок тривалих несприятливих впливів навколишнього середовища. Вплив може бути таким глибоким, що його ліквідувати пізніше вдається тільки насилу. Однак, якщо сміливість одного разу була, то її після відповідної зміни середовища можна знову продемонструвати. І навпаки, менш сміливий собака за рахунок відповідного середовища може бути посилений.


При оцінці сміливості повинен враховуватися поріг подразливості (порогом подразливості позначає те граничне значення величини подразнення, яке ще достатньо, щоб роздратування було відчутно (пройшло через «поріг» відчуття) собаки, що виставляється. Якщо поріг подразливості дуже високий, то може статися, що від натури сонлива собака при поверхневій оцінці може здатися сміливою просто тільки тому, що роздратування, з яким може бути пов’язана небезпека, не досягає порога її відчуття.


До бажаної картини нашого собаки поряд зі сміливістю відноситься також прагнення захищати.

Це — вроджена готовність перебувати поряд із людиною за хвилину небезпеки, тобто відповідати боротьбою не лише на напад, що загрожує собі, а й на напад на людину. Інститут захисту не завжди може поєднуватися зі сміливістю. Кожен із нас, мабуть, уже бачив собак, які при нападі на їхнього господаря з гавкотом тікали, тобто виразно показували інстинкт захисту, але не мали безстрашності, необхідного для захисту. Особливо сильно розвинений інстинкт захисту може певною мірою компенсувати нестачу безстрашності.


Інстинкт боротися не дуже легко відрізнити від інстинкту захищатися. Він є первинною ознакою сміливого собаки і лише такого собаки. Це вроджена радість самої боротьби, радість використання своїх щелеп та м’язів. Коли інстинкт боротися має найчастіше висловлюватися, він вироджується в забіякуватість.
До бажаної картини нашого собаки, крім того, належить і певна злість. Під нею ми розуміємо інстинктивну чи вироблену готовність ворожої реакцію не очікувані роздратування.

Чим нижчий поріг подразливості і чим більше подразників досягає області «раптового», тим сильніша злість. Однак, при низькому порозі дратівливості злість може так виражатися, що при найменшому роздратуванні слід ворожа реакція у відповідь собаки.

Такий собака постійно перебуває у стані готовності боротися, йому здається, що його весь час оточують небезпеки. Якщо така злість досягнута не за рахунок передресування, а є від природи, то це завжди підозріло.

Собака без довіри, мабуть, ніколи не може бути сміливим, тому що довіра виходить із безпеки щодо навколишнього середовища та зі свідомості сили. Сміливий собака знає чи вірить, що вона може протистояти будь-якому нападу. Тому з самого початку вона і не сприймає весь світ дивним і небезпечним, а чекає, коли небезпека торкнеться її і вона знає на досвіді, що завжди захиститися. Вона довіряє своїй силі і тому довіряє світові.


Якщо ми хочемо, щоб такий сміливий собака був особливо недовірливий, то це можна викликати штучно. Є собаки (переважно особливо сміливі), які з юності абсолютно довірливі і такими залишаються, якщо тільки цих «чистих звірів» не зроблять штучно недовірливими, змушуючи їх набувати поганого досвіду. Але й у злісного і недовірливого від природи собаки поступово притуплюється її злість (якщо вона смілива) при нормальному утриманні її як аматорського (і ще більше, як би парадоксально це не звучало, як поліцейського) собаки.

Так, вона за рахунок різноманітного досвіду дізнається наскільки доброзичливими є всі люди і скільки разів вона обманювалася і виправлялася своїм «ватажком зграї», коли вона їх вважала небезпечними. Якщо вона смілива, то вона повинна з цього зробити урок, що люди більш порядні, ніж вона думає.

Винятково сміливого собаку можна лише тоді зберегти злісного та доброзичливого, коли він по можливості оберігається від контактів з чужими людьми, тобто не дуже часто їй дається можливість зробити висновок, що підозрілі люди доброзичливі і що це бажання господаря бути з ними доброзичливими. Природно, що ця методика працює тільки для справді сміливих собак; собака, позбавлена ​​безстрашності, за рахунок такої ізоляції стане боязкою.


Собака, чия недовіра ґрунтується на страху, буде залишатися недовірливою постійно, оскільки вона завжди боїться поганого, скрізь бачить противника і у своєму страху готова до захисту проти будь-якого раптового подразника. Серед таких звірів і перебувають собаки, що кусають від страху. Подібна психологічна причина дозволяє побачити в полі серед менш сміливих собак тих, які бояться пострілу. Палохливий собака-це сигнальна машина, яка проте в тому втрачає свою цінність, що вона просто помічає все: невинне, так само як насправді небезпечне.


При відповідній сміливості слабкі недоліки у сенсі розвитку бажання захищати чи боротися легко усуваються. При обмеженій сміливості бажання боротися і захищати повинні бути особливо розвинені, тоді вони зможуть частково компенсувати сміливість і боягузливість так, що такі собаки при тверезій оцінці їх здібностей можуть стати корисними захисно-караульними собаками. Злість ніколи.

 

коренной Полтавчанин

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *